幸福铜陵——新华网安徽频道
| В?йна за незалежн?сть Анголи | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Колон?альна в?йна Португал?? Деколон?зац?я Африки Холодна в?йна | |||||||||||
 Португальськ? в?йськов? на патрулюванн? в джунглях Анголи п?д час в?йни | |||||||||||
| |||||||||||
| Сторони | |||||||||||
 МПЛА ФНЛА УН?ТА ФЛЕК |
 Португал?яЗа п?дтримки:  П?вденно-Африканський Союз Родез?я.svg){kind=small} П?вденна Родез?я | ||||||||||
| Командувач? | |||||||||||
 Агошт?нью Нету Лус?о Лара Жонас Сав?мб? Голден Роберт |
 Антон?у Салазар Франс?шку да Кошта Гомеш Марселу Каетану Гендр?к Вервурд Балтазар Форстер | ||||||||||
| Сили | |||||||||||
| ~ 90 000 ос?б | 65 000 о/с та понад 200 од. техн?ки й артилер?? | ||||||||||
| Втрати | |||||||||||
| ~ 10 000 загиблих[1] |
2 991 загиблий (1 526 загинуло в бою & 1 465 небойов? втрати[3] зг?дно даних уряду Португал??) 9 000+ втрати (за ?ншими оц?нками) 4 684 сан?тарн? втрати (психолог?чн? або ф?зичн?) | ||||||||||
| 30 000–50 000 загиблих цив?льних[2] | |||||||||||
В?йна за незалежн?сть Анголи (порт. Guerra de Independência de Angola) — збройний конфл?кт на територ?? Анголи, який розпочався у лютому 1961 року як повстання проти примусового вирощування бавовни, ? це стало багатофракц?йною боротьбою за контроль над португальською заморською пров?нц??ю Ангола м?ж трьома нац?онал?стичними рухами та сепаратистським рухом Каб?нди. В?йна зак?нчилася, коли у кв?тн? 1974 року л?вий в?йськовий переворот у Л?сабон? призв?в до повалення диктаторського режиму в Португал?? португальську диктатуру Нова Держава, ? новий режим негайно припинив ус? во?нн? д?? в африканських колон?ях, оголосивши про св?й нам?р негайно надати ?м незалежн?сть.
Конфл?кт зазвичай розгляда?ться як галузь або театр ширшо? португальсько? заморсько? в?йни, яка також включала в?йни за незалежн?сть Гв?не?-Б?сау та Мозамб?ку.
В?йна за незалежн?сть являла собою класичний тип партизансько? в?йни, в ход? яко? португальська арм?я та сили безпеки вели кампан?ю проти з повстанцями проти збройних груп, переважно розосереджених у малонаселених районах величезно? с?льсько? м?сцевост? Анголи. Багато во?нних злочин?в та зв?рств було ско?но вс?ма силами, сторонами конфл?кту. У п?дсумку португальц? здобули загальну в?йськову перемогу.
В Ангол? п?сля припинення португальськими збройними силами антипартизансько? в?йни спалахнув збройний конфл?кт серед нац?онал?стичних рух?в. Ця в?йна оф?ц?йно завершилася в с?чн? 1975 року, коли уряд Португал??, Нац?ональний союз за повну незалежн?сть Анголи (UNITA), Народний рух за визволення Анголи (MPLA) ? Нац?ональний фронт визволення Анголи (FNLA) п?дписали Алворську угоду. Фактично ця в?йна точилася до травня 1975 року, включаючи вуличн? бо? в Луанд? та навколишн?й м?сцевост?.
У 1482 роц? каравели Португальського корол?вства п?д командуванням мореплавця Д?огу Кана прибули до Корол?вства Конго. Згодом до цього краю почали прибувати ?нш? експедиц??, ? незабаром м?ж двома корол?вствами встановилися т?сн? стосунки. Португальц? принесли туб?льцям вогнепальну зброю, багато ?нших технолог?чних досягнень ? нову рел?г?ю — християнство. Натом?сть король Конго запропонував ?м раб?в, слонову к?стку та м?нерали.
У 1575 роц? Паулу Д?аш де Нова?ш заснував на африканському берегу Луанду як Сан-Паулу-да-Ассунсан-де-Лоанда. Нова?ш зайняв смужку земл? з сотнею с?мей колон?ст?в ? чотирма сотнями солдат?в, де облаштував укр?плене поселення. В 1605 роц? Португальська корона надала Луанд? статус м?ста. К?лька ?нших поселень, форт?в ? порт?в були заснован? ? п?дтримувалися португальцями. Бенгела, португальський форт з 1587 року, м?сто з 1617 року, був ?ншим важливим ранн?м поселенням, заснованим Португал??ю.
Ранн?й пер?од португальського вторгнення був перерваний сер??ю во?н, договор?в ? суперечок з м?сцевими африканськими правителями, зокрема Нз?н?а Мбанд?, який з великою р?шуч?стю чинив оп?р португальцям. Завоювання територ?? сучасно? Анголи почалося лише в XIX стол?тт? ? завершилося не ран?ше 1920-х рок?в.
У 1834 роц? Ангола та решта португальських заморських дом?н?он?в отримали статус заморських пров?нц?й Португал??. В?дтод? оф?ц?йна позиц?я португальсько? влади завжди полягала в тому, що Ангола була нев?дд?льною частиною Португал?? так само, як ? пров?нц?? Метрополь (?вропейська Португал?я). Статус пров?нц?? був ненадовго перерваний з 1926 по 1951 р?к, коли Ангола мала назву ?колон?я? (сама адм?н?стративно под?лялася на к?лька пров?нц?й), але 11 червня 1951 року статус був в?дновлений. Перегляд португальсько? конституц?? 1971 року зб?льшив автоном?ю пров?нц??, яка стала штатом Ангола.
Ангола завжди мала дуже низьку щ?льн?сть населення. Попри тому, що ?? територ?я була б?льша, н?ж у Франц?? та Н?меччини разом узятих, у 1960 роц? населення Анголи становило лише 5 м?льйон?в, з яких близько 180 000 були б?лими, 55 000 були зм?шано? раси, а решта були чорношк?рими. У 1970-х роках населення зросло до 5,65 м?льйон?в, з яких 450 000 були б?лими, 65 000 були зм?шаними расами, а решта були чорношк?рими.
Уряд пров?нц?? Анголи очолював генерал-губернатор, який мав як законодавчу, так ? виконавчу владу, п?дпорядковуючись безпосередньо португальському м?н?стру закордонних справ. Йому допомагав каб?нет, що складався з генерального секретаря (який був заступником генерал-губернатора) ? к?лькох пров?нц?йних секретар?в. ?снувала Законодавча рада — включала як призначених, так ? обраних член?в — ?з законодавчими обов'язками, як? поступово зб?льшувалися в 1960-х ? 1970-х роках. У 1972 роц? в?н був перетворений на Законодавч? збори Анголи. ?снувала також Рада уряду, в?дпов?дальна за надання консультац?й генерал-губернатору щодо його законодавчих та виконавчих обов'язк?в, до складу яко? входили вищ? державн? службовц? пров?нц??.
Попри те, що в?н в?дпов?дав за пол?ц?ю та ?нш? сили внутр?шньо? безпеки, генерал-губернатор не мав в?йськових обов'язк?в, як? покладалися на головнокомандувача збройними силами Анголи. Головнокомандувач п?дпорядковувався безпосередньо м?н?стру нац?онально? оборони та начальнику Генерального штабу Збройних сил Португал??.
У 1961 роц? до складу м?сцево? адм?н?страц?? Анголи входили так? райони: Каб?нда, Конго, Луанда, Кванза-Норте, Кванза-Сул, Маланже, Лунда-Сул, Лунда-Норте, Кунене, Бенгела, Уамбо, Б?-Куандо-Кубанго, Мошико, Мосамедиш ? У?ла. У 1962 роц? округ Конго був розд?лений на райони За?ре ? У?же, а район Б?е-Квандо-Кубанго — на райони Б?? ? Квандо-Кубанго. У 1970 роц? район Кунене також був створений шляхом в?докремлення п?вденно? частини району У?ла. В?дпов?дно до португальсько? модел? м?сцевого самоврядування, округи складалися з мун?ципал?тет?в (порт. concelhos), ? вони под?лялися на цив?льн? параф?? (порт. freguesias), кожна з яких управлялася м?сцевою радою (в?дпов?дно camara municipal ? junta de freguesia). У рег?онах, де ще не було досягнуто необх?дного соц?ального та економ?чного розвитку, мун?ципал?тети та громадянськ? параф?? тимчасово зам?нювалися в?дпов?дно адм?н?стративними структурами (порт. circunscri??es) та посадами (порт. postos), кожним ?з яких керувала посадова особа, яку призначав уряд, що мали широк? адм?н?стративн? повноваження, виконуючи м?сцев? органи управл?ння, пол?ц?ю, сан?тарну, господарську, податкову ? нав?ть судову рол?. Адм?н?стратори керували м?сцевими допом?жними пол?цейськими, в?домими як ?сипа?? (порт. cipaios). У цих рег?онах традиц?йна влада — в тому числ? м?сцев? корол?, правител? та плем?нн? вожд? — збер?галася та ?нтегрувалася в адм?н?стративну систему, виконуючи роль посередник?в м?ж пров?нц?йною владою та м?сцевим туб?льним населенням.
Збройн? сили Португал?? в Ангол? включали сухопутн?, в?йськово-морськ? та пов?трян? сили, як? п?дпорядковувалися головнокомандувачу збройними силами Анголи. До 17 червня 1961 року фактично не було головнокомандувача, а об'?днане м?жвидове командування на ранн?х етапах конфл?кту зд?йснювалося командувачами сухопутних в?йськ у кра?н?. Головнокомандувач виконував функц?? командувача театром д?й ? координував сили трьох вид?в, що дислокувалися в пров?нц??, а командири в?дпов?дних вид?в виконували функц?? заступника головнокомандувача. В м?ру розвитку конфл?кту оперативна роль головнокомандувача та його штабу дедал? б?льше посилювалася за рахунок командувач?в вид?в збройних сил. Коли вибухнув конфл?кт, португальськ? збройн? сили в Ангол? нал?чували лише 6500 ос?б, з яких 1500 були ?вропейцями, а решта були м?сцевими жителями. До к?нця конфл?кту к?льк?сть колон?альних в?йськ зросла до понад 65 000 ос?б, з яких 57,6 % були ?вропейцями (б?лими), а решта — м?сцевими.
Сухопутн? в?йська в Ангол? утворювали 3-й в?йськовий район португальсько? арм??. Так, на початок во?нних д?й орган?зац?йно колишн? колон?альн? в?йськов? сили являли собою розкидан? по вс?й Ангол? невелик? гарн?зони розм?ром з роту, як? також виконували обов'язки внутр?шньо? безпеки в колон??. Загалом вони утворювали три п?хотн? полки ? к?лька п?дрозд?л?в батальйонного розм?ру. У великих м?ських центрах, ?снували плани розгортання експедиц?йно? польово? див?з??, яка буде розгорнута в Ангол? й перекинута для посилення португальсько? арм?? в ?вроп?, в раз? виникнення конвенц?йно? в?йни. П?д час конфл?кту вони в?дпов?дали за те, щоб моб?л?зувати, забезпечити та п?дготувати м?сцев? польов? п?дрозд?ли. Переважна б?льш?сть цих п?дрозд?л?в були легкими п?хотними батальйонами та окремими ротами.
Сили португальського флоту перебували п?д командуванням В?йськово-морського командування Анголи. Ц? сили включали За?рську флотил?ю (з патрульними катерами та десантними катерами, що д?ють на р?чц? За?р), в?йськово-морську групу (включаючи фрегати та корвети, як? чергували в Ангол? за граф?ком), роти морсько? п?хоти та спец?альн? загони морсько? п?хоти. У той час як роти морсько? п?хоти виконували роль звичайно? морсько? п?хоти, виконуючи функц?? щодо захисту об'?кт?в ? корабл?в ВМС, спец?альна морська п?хота була спецназом, що виконував роль моб?льних п?дрозд?л?в, що спец?ал?зувалися на десантних нападах.
Португальськ? пов?трян? сили в Ангол? перебували п?д командуванням 2-го пов?тряного району португальських ПС з? штабом в Луанд?. Вони включали центральну ав?абазу (база № 9 в Луанд?) ? дв? рег?ональн? ав?абази (аеродром № 3 в Негаге, У?ге ? база-аеродром № 4 в Енр?ке-де-Карвалью, Лунда).
Пов?трян? сили в Ангол? також мали у сво?му склад? 21-й десантний батальйон, який виконував функц?ю моб?льного п?дрозд?лу, причому за задумом його перекидання планувалося зд?йснювати парашутним способом, але п?зн?ше переважно для перекидання використовували вертольоти. На початку конфл?кту в Ангол? перебувало лише к?лька л?так?в, у тому числ? 25 реактивних винищувач?в-бомбардувальник?в F-84G, ш?сть бомбардувальник?в PV-2 Harpoon, ш?сть транспортних л?так?в Nord Noratlas, ш?сть вертольот?в Alouette II, в?с?м легких штурмовик?в T-6 ? в?с?м легких л?так?в спостереження Auster. На початку 1970-х рок?в пов?тряний компонент мав чотири F-84G, ш?сть PV-2 Harpoon, 13 транспортних л?так?в Nord Noratlas, C-47 ? C-57, 30 вертольот?в Alouette III ? Puma, 18 T-6 ? 26 Do 27 л?так?в спостереження. Попри зб?льшення, к?льк?сть л?так?в завжди була недостатньою, щоб забезпечити пов?тряну п?дтримку на величезн?й територ?? Анголи, до того ж багато з них були старими л?таками, ?х було важко обслуговувати в умовах троп?чно? кра?ни. З к?нця 1960-х рок?в португальськ? збройн? сили на п?вдн? Анголи мали змогу розраховувати на п?дтримку гел?коптер?в та деяких ?нших пов?тряних засоб?в ПС П?вденно? Африки, при цьому було створено два сп?льних португальсько-п?вденноафриканських центри пов?тряно? п?дтримки.
Правоохоронн? органи або сили безпеки в Ангол? перебували п?д контролем цив?льно? влади на чол? з генерал-губернатором пров?нц??. Основними з цих сил, як? брали участь у в?йн?, була Пол?ц?я громадсько? безпеки (PSP) ? PIDE (перейменована в DGS в 1969 роц?). До середини 1960-х рок?в ц? сили включали 10 000 констеблев PSP ? 1100 агент?в PIDE.
Кр?м регулярних збройних сил ? сил безпеки ?снувала низка во?н?зованих ? нерегулярних формувань, деяк? з них п?д контролем в?йськових, а ?нш? — з боку цив?льно? влади.
OPVDCA (Пров?нц?йна орган?зац?я волонтер?в ? цив?льно? оборони Анголи) була корпусом м?л?ц??, в?дпов?дальним за внутр?шню безпеку та цив?льну оборону, з характеристиками, под?бними до характеристик Португальського лег?ону. Воно перебувало п?д безпосередн?м контролем генерал-губернатор?в пров?нц??. П?д час конфл?кту OPVDCA переважно використовувалася для захисту людей, л?н?й зв'язку та чутливих об'?кт?в. До к?нця конфл?кту OPVDCA нараховувала близько 20 000 волонтер?в.
Нерегулярн? во?н?зован? формування включали ряд р?зних тип?в п?дрозд?л?в з р?зними характеристиками. П?д в?йськовим контролем перебували спец?альн? групи (GE) ? спец?альн? в?йська (TE). GE були бойовими групами спецназу розм?ром ?з взвод, що складалися з м?сцевих добровольц?в, як? д?яли в Сх?дн?й Ангол?, зазвичай ?х додавали до арм?йських п?дрозд?л?в. TE мали под?бн? характеристики, але складалися з переб?жчик?в з FNLA, як? д?яли в Каб?нд? та П?вн?чн?й Ангол?.
З 1900 до початку 1950-х рок?в португальц? тримали окрему колон?альну арм?ю у сво?х африканських волод?ннях, що складалася переважно з обмежено? к?лькост? туб?льних компан?й (порт. companhias indígenas). Оф?цери та старш? сержанти в?дряджалися з арм?? метропол??, тод? як молодш? сержанти переважно набиралися з португальських поселенц?в, як? проживали на заморських територ?ях ? в колон?ях. Рядов? були сум?шшю чорношк?рих африканських добровольц?в ? б?лих призовник?в, як? проходили обов'язкову в?йськову службу. Чорн? асим?лади теоретично також п?длягали призову, але на практиц? лише обмежену к?льк?сть брали на службу. З? зм?ною оф?ц?йного статусу африканських територ?й з колон?й на заморськ? пров?нц?? в 1951 роц? колон?альна арм?я втратила окремий статус ? була ?нтегрована в регулярн? сили само? Португал??. Основа комплектування до заруб?жних частин залишилася практично незм?нною.
За словами мозамб?канського ?сторика Жоау Паулу Борхеса Коельо, португальська колон?альна арм?я под?лялася за расовою та етн?чною приналежн?стю. До 1960 року ?снувало три класи солдат?в: в?йськовослужбовц? (?вропейськ? та африканськ? б?л?), заморськ? солдати (чорн? африканськ? ?асимиладос? або ?цив?л?задо?) ? туб?льц? (африканц?, як? були частиною режиму ??нд?генато?). У 1960 роц? ц? категор?? були перейменован? в 1-й, 2-й ? 3-й класи, що фактично в?дпов?дало т?й сам?й класиф?кац??. П?зн?ше, хоча кол?р шк?ри перестав бути оф?ц?йною дискрим?нац??ю, на практиц? система зм?нилася мало — хоча з к?нця 1960-х рок?в чорношк?р? були прийнят? як прапорщики (порт. alferes), найнижчий ранг в оф?церськ?й ??рарх??.
 |
 |
 |
.svg) |
1. Нац?ональний фронт за визволення Анголи, ФНЛА
2. Народний рух за визволення Анголи, МПЛА 3. Нац?ональний союз за повну незалежн?сть Анголи, УН?ТА 4. Фронт за визволення анклаву Каб?нда, ФЛЕК |
Чорн? солдати н?коли не становили б?льше н?ж 41 % в?д загально? чисельност? колон?ально? арм??, зокрема на початок в?йни за незалежн?сть ?х було лише 18 %. Коельо зазначив, що п?д час конфл?кту в Ангол?, Гв?не? та Мозамб?ку уявлення про африканських солдат?в серед старших португальських командир?в значно в?др?знялися. Генерал Коста Гомес, мабуть, найусп?шн?ший командир боротьби з повстанцями, прагнув до хороших в?дносин з м?сцевим цив?льним населенням ? використовував африканськ? п?дрозд?ли в рамках орган?зованого плану боротьби з повстанцями. Генерал Сп?нола, навпаки, закликав до б?льш пол?тичного та психосоц?ального використання африканських солдат?в. Генерал Каульза, найб?льш консервативний з трьох, боявся африканських сил поза його суворим контролем ? под?ляв расистськ? погляди на африканц?в як неповноц?нн? ?стоти.
Кор?нн? африканськ? в?йська, хоча ? були широко розгорнут?, спочатку використовувалися на другорядних посадах як рядов? або унтер-оф?цери. У м?ру того, як в?йна тривала, все б?льша к?льк?сть кор?нних анголц?в пос?дала командн? посади, хоча й молодшого рангу. За 500 рок?в колон?ального правл?ння Португал?я не змогла створити умов для п?дготовки жодного чорношк?рого губернатора, директора, пол?цейського ?нспектора чи професора; вона також не змогла навчити жодного командира вищо? ланки в заморськ?й арм??.
7 липня 1954 року група актив?ст?в на чол? з вих?дцем з плем?нно? аристократ?? баконго Голденом Роберто заснувала Союз народ?в П?вн?чно? Анголи (УПНА). У 1958 роц? рух прийма? б?льш широке позначення, ставши Союзом народ?в Анголи (УПА). У 1960 роц? Голден Роберто п?дписав угоду з МПЛА про те, щоб обидва рухи будуть разом боротися проти португальських в?йськ, але в?н зак?нчив боротьбу поодинц?. У 1962 роц? УПА об'?дналася з Демократичною парт??ю Анголи, перетворюючись на Фронт нац?онального визволення Анголи (ФНЛА), позиц?онуючи себе як проамериканську та антирадянську орган?зац?ю. У тому ж роц? створено Революц?йний уряд Анголи в вигнанн? (GRAE). УПА, а п?зн?ше ФНЛА переважно п?дтримувалася етн?чною групою баконго, яка мешкала в межах старого корол?вства Конго, включаючи П?вн?чно-Зах?дну та П?вн?чну Анголи, а також частини Французького та Бельг?йського Конго. В?н завжди мав м?цн? зв'язки з колишн?м Бельг?йським Конго (з 1971 року називався За?р), у тому числ? завдяки тому, що Голден Роберто був другом ? зятем Мобуту Сесе Секо.
Збройним п?дрозд?лом ФНЛА була Нац?ональна визвольна арм?я Анголи (ELNA). Здеб?льшого його п?дтримували Конго/За?р, де базувалися ? навчалися його в?йська, а також Алжир. Вони ф?нансувалися США ?, попри те, що вважали себе антикомун?стами, отримували зброю в?д сх?дно?вропейських кра?н.
Народний рух за визволення Анголи (MPLA) був заснований в 1956 роц? в результат? злиття Парт?? об'?днано? боротьби африканц?в Анголи (PLUA) ? Комун?стично? парт?? Анголи (PCA). МПЛА була л?вою пол?тичною орган?зац??ю, яка включала представник?в зм?шано? раси та б?лих представник?в ангольсько? ?нтел?генц?? та м?сько? ел?ти, яку п?дтримували амбунду та ?нш? етн?чн? групи район?в Луанда, Бенго, Куанза-Норте, Куанца-Сул та Маланже. Його очолювали Агошт?нью Нету (президент) ? В?р?ато да Крус (генеральний секретар), обидва м?ськ? ?нтелектуали з португальською осв?тою. Ззовн? рух переважно п?дтримували Радянський Союз ? Куба, але спроби отримати п?дтримку в?д США не ув?нчалися усп?хом, оск?льки вони вже п?дтримували УПА/ФНЛА.
Збройним крилом МПЛА була Народна арм?я визволення Анголи (EPLA). На розкв?т? до складу EPLA входило близько 4500 б?йц?в, як? були орган?зован? у в?йськов? округи. Здеб?льшого рух оснащувався радянською збро?ю, переважно отриманою через Замб?ю, яка включала п?столети Токарева, п?столети-кулемети ППС, автомати Симонова ? Калашникова, кулемети, м?номети, реактивн? гранатомети, протитанков? та протип?хотн? м?ни. 7 листопада 1961 року до Анголи прибули в?йськов? фах?вц? з Куби для п?дготовки партизанських загон?в МПЛА. Багато повстанц?в МПЛА проходили во?нну п?дготовку в СРСР, Болгар??, Чехословаччин? ? в Алжир?.
Нац?ональний союз за повну незалежн?сть Анголи (UNITA) був створений 13 березня 1966 року Жонасом Сав?мб?, дисидентом ФНЛА. Жонас Сав?мб? був м?н?стром закордонних справ GRAE, але вступив у з?ткнення з Голденом Роберто, звинувативши його у зв'язках з? США та дотриманн? ?мпер?ал?стично? пол?тики. Сав?мб? був членом племен? ов?мбунду в Центральн?й ? П?вденн?й Ангол?, сином ?вангельського пастора, який по?хав вивчати медицину в ?вропейську Португал?ю, хоча так ? не здобув вищу осв?ту.
Збройн? сили визволення Анголи (FALA) становили збройну г?лку УН?ТА. Вони мали невелику к?льк?сть б?йц?в ? не були добре оснащен?. Висок? труднощ? змусили Сав?мб? укласти угоди з португальською владою, б?льше зосередившись на боротьб? з МПЛА.
Коли в?йна зак?нчилася, УН?ТА залишився ?диним ?з нац?онал?стичних рух?в, який зм?г утримувати сили, що д?яли на територ?? Анголи, а сили решти рух?в були л?кв?дован? або вигнан? португальськими в?йськами.
Фронт за визволення анклаву Каб?нда (ФЛЕК) був заснований в 1963 роц? шляхом злиття Руху за визволення анклаву Каб?нда (MLEC), Ком?тету д?й Нац?онального союзу Каб?нда (CAUNC) ? Нац?ональний Альянс Майомб? (ALLIAMA). На в?дм?ну в?д решти трьох рух?в, FLEC боровся не за незалежн?сть ус??? Анголи, а лише за незалежн?сть Каб?нди, яку вважав окремою кра?ною. Хоча його д?яльн?сть почалася ще до виходу Португал?? з Анголи, в?йськов? д?? FLEC в?дбувалися переважно п?сля цього ? були спрямован? переважно проти збройних сил та сил безпеки Анголи. ФЛЕК ? ?диним з нац?онал?стичних ? сепаратистських рух?в, як? дос? ведуть партизанську в?йну.
У 1957 роц? Гана (колишня британська колон?я Золотий Берег) п?д кер?вництвом Кваме Нкрума стала першою колон??ю в Африц?, яка здобула незалежн?сть в?д ?вропейсько? держави. У 1958 роц? Кваме Нкрума орган?зував Конференц?ю африканських незалежних держав, яка мала на мет? створення Союзу Африканських держав.
Колишн? Бельг?йське Конго ? п?вн?чний сус?д Анголи стали незалежними в 1960 роц? як Республ?ка Конго (в?дома як ?Конго-Леопольдв?ль?, а п?зн?ше ?Конго-К?ншаса?, у 1971 роц? була перейменована в ?Республ?ку За?р?) з Жозефом Касавубу як президент ? Патр?сом Лумумба як прем'?р-м?н?стр. В?дразу п?сля здобуття незалежност? в?дбулася низка насильницьких заворушень, що врешт?-решт призвели до кризи в Конго. Б?ле населення стало ц?ллю, ? понад 80 000 жител?в Бельг?? були змушен? втекти з кра?ни. В рег?он? почали набувати оберт?в сепаратистськ? рухи: Катанга п?д кер?вництвом Мо?за Чомбе в?докремилася в?д Конго. Криза призвела до втручання ООН та введення в кра?ну бельг?йських збройних сил. Внутр?шн? конфл?кти в Конго досягли кульм?нац?? з приходом до влади Мобуту Сесе Секо в 1965 роц?.
20 с?чня 1961 року Джон Ф. Кеннед? став Президентом США. Його адм?н?страц?я почала п?дтримувати африканськ? нац?онал?стичн? рухи з метою нейтрал?зац?? зростаючого радянського впливу в Африц?. Щодо Анголи, то США почали надавати пряму п?дтримку УПА ? зайняли вороже ставлення до Португал??, заборонивши ?й використовувати американську зброю в Африц?.
У 1964 роц? П?вн?чна Родез?я здобула незалежн?сть ? проголосила кра?ну Замб?я п?д кер?вництвом Кеннета Каунди. В?дтод? Ангола була майже повн?стю оточена кра?нами з режимами, ворожими Португал??, за винятком П?вденно-Зах?дно? Африки.
У 1953 роц? ангольськ? сепаратисти заснували Парт?ю об'?днано? боротьби за африканц?в в Ангол? (PLUA), першу пол?тичну парт?ю, яка виступала за незалежн?сть Анголи в?д Португал??. У 1954 роц? етн?чн? нац?онал?сти баконго в Бельг?йському Конго та Ангол? створили Союз народ?в П?вн?чно? Анголи (УПА), який виступав за незалежн?сть ?сторичного Корол?вства Конго, до складу якого входили ?нш? територ?? за межами португальсько? заморсько? пров?нц?? Ангола.
У 1955 роц? Мар?о П?нту де Андраде та його брат Жуак?н створили Комун?стичну парт?ю Анголи (PCA). У грудн? 1956 року PLUA об'?дналася з PCA, щоб утворити Народний рух за визволення Анголи (МПЛА). МПЛА, очолювана да Крузом, Мар?о Андраде, ?л?д?о Мачадо та Лус?о Лара, отримала п?дтримку мбунду та в Луанд?.
У березн? 1959 року, в?дкриваючи новий в?йськовий пол?гон у Луанд?, генерал-губернатор Анголи Са В?ана Ребело виголосив знамениту промову, де передбачив можливий конфл?кт в Ангол?. У вересн? 1959 року командування сухопутними в?йськами Анголи з прерогативами головнокомандувача прийняв генерал Монтейру Л?бор?о; на момент початку в?йни в?н стане португальським командувачем. У кв?тн? 1960 року, в?дчуваючи потребу в п?дготовц? сил для протид?? повстанцям, португальська арм?я створила Центр в?йськ спец?альних операц?й, де розпочали п?дготовку роти спецназу. Перш? три роти спецназу ca?adores (CCE) було в?дправлено до Анголи в червн? 1960 року, головним чином через кризу в Конго. ?хня головна м?с?я полягала в захист? рег?он?в Анголи, як? межують з колишн?м Бельг?йським Конго. Розм?шували роти в Каб?нд? (1-ша CCE), в Тото, У?ге (2-га CCE) та Маландже (3-тя CCE).
3 с?чня 1961 року с?льськогосподарськ? роб?тники, найнят? португальсько-бельг?йською компан??ю Cotonang з вироблення бавовни, влаштували акц?ю протесту, вимагаючи покращення умов прац?. Протест, який п?зн?ше став в?домий як повстання Байша-де-Кассанже, очолив дво? ран?ше нев?домих анголц?в, Антон?о Мар?ано та Кулу-С?нгу. П?д час протесту ангольськ? роб?тники спалили сво? посв?дчення особи та напали на португальських торговц?в на територ?? компан??. Протест призв?в до загального повстання, на яке португальська влада в?дпов?ла пов?тряним нальотом на двадцять с?л у цьому район?, убивши велику к?льк?сть селян. У той час як Народний рух за визволення Анголи (MPLA) стверджував, що в результат? пов?тряного нальоту загинуло близько десяти тисяч людей, б?льш?сть оц?нок коливаються в?д 400 до 10 вбитих.
4 лютого 50 бойовик?в-сепаратист?в ?з озбро?них формувань МПЛА напали на пол?цейську д?льницю в Луанд? та в'язницю Сан-Паулу, загинули семеро пол?цейських. 40 нападник?в було вбито, н?хто з ув'язнених не був зв?льнений. 5 лютого уряд пров?в похорон загиблих пол?цейських, п?д час яких португальськ? поселенц? вчинили к?лька акт?в насильства щодо етн?чно? чорно? б?льшост?, що жили в нетрях Луанди. 10 лютого сепаратисти напали на другу в'язницю, влада в?дпов?ла насильством та масовими арештами.
15 березня Союз народ?в П?вн?чно? Анголи (УПА) на чол? з Голденом Роберто розпочав народне повстання в рег?он? Баконго на п?вноч? Анголи з? сво?? бази в Конго-Леопольдв?ль (колишн? Бельг?йське Конго), очоливши сили в?д 4000 до 5000 бойовик?в. Його сили захопили ферми, урядов? форпости та торгов? центри, вбиваючи та кал?чачи чиновник?в ? цив?льних, б?льш?сть ?з них ?робоч? за контрактом? Ов?мбунду з Центрального наг?р'я. Ангольськ? фермери банту та прац?вники кавових плантац?й при?дналися до повстання ? вбили близько 1000 б?лих анголц?в за к?лька дн?в ? 6000 чорних (включаючи ж?нок ? д?тей як б?лих ?вропейц?в, так ? чорношк?рих африканц?в). Бунт?вники спалили плантац??, мости, державн? установи, пол?цейськ? д?льниц?, знищили к?лька барж ? пором?в.
Однак ? всупереч оч?куванням УПА, б?льш?сть б?лих мешканц?в, як? змогли пережити початков? атаки, не втекли, за винятком деяких ж?нок ? д?тей, як? були евакуйован? до Луанди. Натом?сть вони закр?пилися в к?лькох м?стах ? селах рег?ону — включаючи Кармону, Негаге, Санса Помбо, Санта-Крус, К?мбеле та Мукабу — чинячи оп?р нападам майже без п?дтримки к?лькох ?снуючих в?йськових сил. Натом?сть св?тлини з?валтованих ? пон?вечених поселенц?в розпалили португальську громадськ?сть, ? португальська арм?я розпочала кампан?ю боротьби з повстанцями, яка знищила десятки с?л ? вбила близько 20 000 людей до того, як повстання було придушене у вересн? 1961 року.
Того ж 15 березня ? 16 числа 7-ма ? 9-та спец?альн? роти ?Касадорес? ? 1-ша десантна рота було в?дправлено з Метрополя до Анголи пов?тряним транспортом. ?нш? невелик? п?дрозд?ли того ж типу було в?дправлено в наступн? дн?. Невелик? в?йськов? колони вийшли з Луанди та Кармони, щоб спробувати врятувати частину ?зольованого населення район?в, як? п?ддалися нападам УПА. 21 березня Тимчасовий батальйон майора Ребочо Ваза, який брав участь у повстанн? Байша-де-Касанж, перем?стився на Куанца-Норте, щоб протистояти наступам УПА.
Без в?дпов?дних в?йськових п?дкр?плень, як? прибули з Метрополя, 28 березня було створено Корпус добровольц?в Анголи, щоб оф?ц?йно оформити цив?льних добровольц?в, як? вже воювали з УПА.
На початку кв?тня сталася р?занина в сел? Колуа, поблизу Алдейя-В?соза, жител?в якого вбили УПА. В?йськова колона з Тимчасового батальйону була направлена ??до села, щоб спробувати з?брати т?ла загиблих. Однак ?зольована група солдат?в (включаючи двох оф?цер?в), яка залишилася, потрапила в зас?дку, а ?хн? т?ла були знайден? жахливо пон?веченими. ?нший в?йськовий патруль, який був в?дправлений в цю м?сцев?сть, також потрапив у зас?дку, деяк? з ?хн?х член?в потрапили до рук УПА ? були також закатован?, пон?вечен? та вбит?. 30 мирних жител?в ? 11 в?йськових були врешт? вбит? в Колуа. П?зн?ш? св?дчення довели, що бойовики УПА вдавалися до акт?в кан?бал?зму, по?даючи частини труп?в солдат?в противника. Под?? в Колуа мали важливий психолог?чний вплив на португальськ? збройн? сили не лише через жахлив? д?? проти ?? солдат?в, а й тому, що вони усв?домили, що повстанц? наважилися атакувати в?йськов? сили, а не лише беззахисн? цив?льн? особи.
11 кв?тня м?н?стр нац?онально? оборони Жул?о Ботелью Мон?с, невдоволений ставленням прем'?р-м?н?стра Салазара щодо заморсько? пол?тики та конфл?кту в Ангол?, зд?йснив спробу державного перевороту, який зазнав невдач?. П?сля невдалого перевороту ? тепер усв?домлюючи, що конфл?кт в Ангол? був серйозн?шим, н?ж вважалося спочатку, прем'?р-м?н?стр Салазар зв?льнив Ботелью Мон?са ? перебрав на себе посаду оч?льника в?йськового м?н?стерства. 13 кв?тня Салазар розпов?в по телебаченню про ситуац?ю в Ангол?.
Португальськ? збройн? сили розпочали масову моб?л?зац?ю. Нарешт?, 21 березня перший в?йськовий контингент з метропол?? вирушив на океанському лайнер? ?Н?асса? до африканських берег?в, прибувши до Луанди 2 травня.
13 травня частини, що прибули з Метрополя, починають рухатися до П?вн?чно? Анголи, щоб зайняти стратег?чн? позиц??. До червня п?дрозд?ли арм?? перебували в Дамб?, Санса-Помбо, Сан-Сальвадор-ду-Конго ? Ку?мба, а морська п?хота окупувала Томбоко. Через заблокован? дороги, зруйнован? мости та зас?дки повстанц?в рух п?дрозд?л?в колон?альних в?йськ в?дбувався пов?льно, португальськ? в?йська зазнавали численних втрат. Зайнявши ц? позиц??, португальськ? частини розпочинають поступову окупац?ю територ?й, що перебували п?д контролем УПА.
10 липня португальськ? в?йська розпочали свою першу велику операц?ю в ход? конфл?кту, операц?ю ?В?р?ато?, головною метою яко? було повторне завоювання м?ста Намбуангонго в л?с? Дембос, яке було проголошено УПА сво?ю столицею. З 11 по 21 серпня португальський контингент пров?в операц?ю ?Нема?, перший десантний штурм у во?нн?й ?стор?? Португал??. Португальськ? десантники висадилися парашутним способом над визначеним районом: повстанц? були захоплен? зненацька й десантники змогли зайняти м?сто К?педро майже без опору.
У серпн? за наказом генерала С?льви Фрейре була створена ?П?вн?чна зона втручання?, яка охоплювала райони Луанда, Каб?нда, У?ге, За?р, Маланж ? Куанза-Норте. Наступного м?сяця також буде створена ?Сх?дна зона втручання?, що охоплювала райони Лунда та Мокс?ко.
10 кв?тня 1961 року спец?альний батальйон Ca?adores 261 за п?дтримки десантник?в, артилер??, бронеавтомоб?л?в ? ав?ац?? розпочав операц?ю ?Есмеральда?, спрямовану на очищення та повернення контролю над Педра-Верде, останньою базою УПА в п?вн?чн?й Ангол?. Початковий штурм було в?дбито силами УПА, португальц? зазнали значних втрат. П?сля перегрупування в?йськов? за к?лька дн?в почали другий штурм, нарешт? 16 вересня взявши п?д св?й контроль Педра-Верде.
9 червня Рада Безпеки Орган?зац?? Об'?днаних Нац?й прийняла резолюц?ю 163, яка оголосила Анголу несамоврядною територ??ю ? закликала Португал?ю в?дмовитися в?д репресивних заход?в проти ангольського народу. Резолюц?ю було схвалено голосами Китаю, США, СРСР та вс?х непост?йних член?в, при цьому Франц?я та Велика Британ?я утрималися.
Основн? в?йськов? операц?? остаточно припинилися 3 жовтня, коли португальськ? в?йська знову зайняв Кайонго в Альто-Кауале, У?ге, останн?й покинутий адм?н?стративний пост, який залишився невизволеним. Ця под?я завершила майже шестим?сячний пер?од, протягом якого б?йц? УПА змогли контролювати географ?чний район, учетверо б?льший за ?вропейську Португал?ю.
У перший р?к в?йни було вбито в?д 20 000 до 30 000 анголц?в, а в?д 300 000 до 500 000 б?женц?в втекли до За?ру або Луанди. Бойовики УПА при?дналися до б?женц?в, як? виступають за незалежн?сть, ? продовжували атакувати з-за кордону в За?р?, створюючи б?льше б?женц?в ? терор серед м?сцевих громад. Патруль УПА взяв у полон 21 бойовика МПЛА, а пот?м стратив ?х 9 жовтня 1961 року п?д час ?нциденту у Феррейр?, що спричинило подальше насильство м?ж двома сторонами.
25 грудня 1966 року УН?ТА зд?йснила свою першу атаку, перешкодивши прох?д потягам через Бенгельську зал?зницю в Тейшейра-де-Суза на кордон? ?з Замб??ю. У 1967 роц? UNITA дв?ч? пускали потяги з рейок, що викликало гн?в уряду Замб??, який експортував м?дь зал?зниц?ю. Президент Кеннет Каунда у в?дпов?дь вигнав 500 б?йц?в УН?ТА ?з Замб??. Сав?мб? пере?хав до Ка?ра, де прожив р?к. Згодом в?н та?мно д?стався до Анголи через Замб?ю ? працював з португальськими в?йськовими проти МПЛА.
УН?ТА мала свою головну базу в далеких п?вденно-сх?дних пров?нц?ях Анголи, де вплив португальц?в ? ФНЛА був дуже низьким, ? де не було партизансько? в?йни взагал?. УН?ТА в?д самого початку була набагато краще орган?зованою й дисципл?нованою силою, н?ж MPLA чи FNLA. ?? б?йц? також показали набагато краще розум?ння тактики ведення партизанських операц?й. Вони були особливо активн? вздовж бенгельсько? зал?зниц?, неодноразово завдаючи збитк?в португальцям, а також Республ?ц? Конго та Замб??, як? використовували зал?зницю для транспортування свого експорту до ангольських порт?в.
19 травня 1968 року ФНЛА ув?йшла до Сх?дно? Анголи ? розпочала сво? перш? насильницьк? д?? в рег?он? проти м?сцевого населення.
У жовтн? 1968 року португальськ? в?йська розпочали операц?ю ?В?тор?я? проти МПЛА, атакуючи та знищивши ?? основн? бази у Сх?дн?й Ангол?. Серед ?ншого, португальськими командос провели напад на базу Мандум III (штаб III в?йськового району МПЛА), де захопили важлив? документи.
Наприк?нц? 1960-х рок?в FNLA ? MPLA розпочали активн? змагання один з одним так само, як до цього боролися проти португальц?в, а сили MPLA почали допомагати португальцям у пошуку прихованих баз FNLA.
Наприк?нц? 1969 року португальськ? в?йська орган?зували бойову групу Sirocco (порт. Agrupamento Siroco), високомоб?льний зведений оперативний заг?н, метою якого було полювання та знищення партизанських загон?в, що д?яли у Сх?дн?й Ангол?. Сухопутний компонент оперативного загону, основу якого становили роти командос, п?дтримував пов?тряний компонент гел?коптерами та легкими л?таками. 1 вересня бойова група Sirocco розпочала довгу сер?ю дуже усп?шних операц?й у Сх?дному рег?он?. Бойова група Sirocco активно д?яла протягом трьох рок?в, а в 1972 роц? ?? зам?нить аналог?чна бойова група Ray (порт. Agrupamento Raio).
У 1971 роц? МПЛА почала формувати ескадрони чисельн?стю в?д 100 до 145 бойовик?в. Ц? ескадрони, озбро?н? м?нометами кал?бру 60 та 81 мм, атакували португальськ? форпости. Португальськ? збройн? сили орган?зували усп?шну кампан?ю з л?кв?дац?? цих загон?в та умиротворення всього Сх?дного фронту. Агошт?нью Нету, зазнавши поразки, з 800 бойовиками в?дступив до Республ?ки Конго. Р?зн? фракц?? в MPLA пот?м боролися за владу, поки Радянський Союз не п?дтримав фракц?ю Ч?пенда. 17 березня 1000 б?йц?в ФНЛА п?д?йняли заколот у К?нкузу, але за?рська арм?я придушила повстання в?д ?мен? Роберто.
У 1973 роц? Ч?пенда залишив МПЛА, заснувавши Сх?дне повстання з 1500 колишн?х посл?довник?в МПЛА. В 1973 роц? президент Танзан?? Джул?ус Нь?рере переконав Китайську Народну Республ?ку, яка почала ф?нансувати МПЛА в 1970 роц?, вступити в союз з FNLA проти MPLA. Роберто в?дв?дав КНР у грудн? ? заручився п?дтримкою Китаю. Радянський Союз повн?стю припинив допомогу MPLA в 1974 роц?. У листопад? СРСР в?дновив допомогу МПЛА п?сля того, як Нету знову захопив л?дерство у цьому рус?.
Об'?днан? сили MPLA, UNITA та FNLA досягли усп?ху у сво?му повстанн? не завдяки усп?хам на пол? бою, а завдяки перевороту у кв?тн? 1974 року у Л?сабон?. Революц?я гвоздик призвела до повалення диктаторського режиму в Португал?? Ново? Держави. 25 кв?тня 1974 року завершилася португальська колон?альна в?йна, що привело до незалежност? португальських заморських територ?й. Це поклало край в?йн? за незалежн?сть проти Португал??, але в?дкрило двер? для запеклого збройного конфл?кту м?ж незалежними силами та ?хн?ми союзниками. У липн? Голден Роберто, Агошт?нью Нету та Жонас Сав?мб? зустр?лися в Букаву, За?р, та домовилися вести переговори з португальцями як ?диним пол?тичним суб'?ктом, але згодом в?йна спалахнула знову, перетворившись на багатор?чну Громадянську в?йну.
- Процес над найманцями в Луанд?
- Португальська Зах?дна Африка
- Голландська Ангола
- Кубинська ?нтервенц?я в Анголу
- Фортеця Камбамбе
- М?с?я ООН в Ангол?
- Виноски
- ↑ Фактично 11 листопада 1975 — День проголошення незалежност? Анголи
- Джерела
- ↑ Portugal Angola War 1961–1975. Onwar.com. Арх?в ориг?налу за 12 серпня 2019. Процитовано 16 вересня 2017.
- ↑ Tom Hartman, A World Atlas of Military History 1945—1984.
- ↑ Portugal Angola - Flags, Maps, Economy, History, Climate, Natural Resources, Current Issues, International Agreements, Population, Social Statistics, Political System. photius.com. Арх?в ориг?налу за 21 липня 2021. Процитовано 2 травня 2022.
- Abbott, Peter (1986). Modern African Wars: Angola and Mocambique 1961–74. p. 19. ISBN 0-85045-843-9.
- Tvedten, Inge (1997). Angola: Struggle for Peace and Reconstruction. pp. 29–36
- Кев?н Окот. Краще отрута (2023)
- Angola: War of Independence [Арх?вовано 11 лютого 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- Independence and civil war [Арх?вовано 2 травня 2022 у Wayback Machine.](англ.)
- Angolan War of Independence 1961—1974(англ.)
- Angolan War of Independence 1961—1974(англ.)
- Guerra Colonial: 1961—1974 (порт.)
- Трагедия Анголы. 1961-91 гг. [Арх?вовано 21 червня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
