球球大作战先祖之力合成材料一览 先祖之力怎么合成

Римське право
Досл?джу?ться в	Q99976367?
Римське право у В?к?сховищ?

Римське право — правова система Стародавнього Риму, що д?яла в Римськ?й держав? (царського, республ?канського пер?од?в ? пер?оду ?мпер??) та В?зант??. Розвиток римського права охоплю? понад тисячу рок?в юриспруденц??, в?д Закон?в Дванадцяти таблиць (бл. 451-449 р. до Р. Х.) до лат. Corpus Iuris Civilis (528-35 рр.) ?мператора Юстин?ана ?. Це римське право, Кодекс Юстин?ана, д?яло у Сх?дн?й Римськ?й ?мпер?? (331–1453), а також послужило основою правових систем у континентальн?й ?вроп?, а також в Еф?оп?? та найдавн?ших ?вропейських колон?ях, включаючи латиноамериканськ?.

Римська правосв?дом?сть розгляда? справедлив?сть, що виводиться ?з р?вноправ'я, як основний принцип правореал?зац??. ?Ius est ars boni et aequi? — говорить вираз Цельса-молодшого, що переводиться як ?Право ? мистецтво доброго та р?вного?, а не справедливого, всупереч поширен?й думц? (лат. aequus — ?р?вний?).

Казу?стичн?сть Римського права ?рунту?ться на висок?й рол? судово? влади; ?Я маю позов — значить я маю право? — так опису? це в?дношення римський вираз. Римське ставлення до права ма? риси утил?таризму, тобто, користь (лат. utilitas) розгляда?ться як сенс права: ?Користь — мати доброго та справедливого?.

Римсь

Вплив римського права

Римське право ма? тривалий вплив на сучасн? правов? системи. Багато аспект?в сучасного цив?льного права були заснован? на римських юридичних концепц?ях, включаючи принципи контрактного права та прав власност?. Досл?дження показують, що римськ? правов? норми ? дос? використовуються в деяких ?вропейських кра?нах.

Пер?одизац?я розвитку

Вид?ляють так? велик? пер?оди в розвитку римського права:

— пер?од докласичного римського права (754–367 рр. до н. е.), характерними ознаками якого ? арха?чн?сть ? формал?зм цього права. Ц?кавою у зв'язку з цим ? характеристика договор?в, як? укладаються в цей пер?од: сторонами ?х виступають не окрем? особи, а с?м'?, роди; об'?ктами ста? не т?льки рухоме ? нерухоме майно, але й знаки поваги, урочистост?, в?йськов? послуги, ж?нки, д?ти, танц?, свята, ярмарки; неможливо в?дмовитися в?д подарунка, а його прийняття спричиня? необх?дн?сть в?ддарувати дарувальника;

— пер?од класичного римського права (367-27 рр. до н. е.), який характеризу?ться розкв?том римського приватного права;

— пер?од п?слякласичного римського права (27 р. до н. е. — 476 р.) характеризу?ться як пер?од утворення Прокул?ансько? та Саб?н?ансько? шк?л права, прийняття конституц?й ?мператор?в

? проведення перших кодиф?кац?й законодавства

Corpus iuris civilis. Видання П. Крюгера ? Т. Моммзена. Берл?н, 1889.

У V стол?тт? зах?дна частина Римсько? ?мпер?? розпалася напередодн? вторгнення германських племен, як? пот?м заснували власн? держави-наступниц?. У сфер? права вони дотримувались ?ндив?дуального принципу, яким сам? римляни керувалися тисячу рок?в до того, ? не намагалися застосовувати германське родове право до сво?х роман?зованих п?дданих. Згодом вони уклали зб?рки з римського права, в основу яких було покладено спрощен? посткласичн? переробки класичних юридичних праць та витяги з? звод?в ?мператорських закон?в, переважно з кодексу Феодос?я 438 року н. е.

Найважлив?шою з-пом?ж цих варварських зб?рок була книга ?Закон римських вестгот?в? (?Lex Romano Vizigothorum?), оприлюднена королем вестгот?в Аларихом ?? у 506 роц? н. е. Ця зб?рка з нац?онального права галл?в залишалася для Заходу основним джерелом вивчення римського права аж до Х? стол?ття.

Сх?дна частина Римсько? ?мпер??, переважно грекомовна, продовжувала ?снувати до 1453 року. В цей час впливовою ста? Бейрутська школа права. У 527 роц? Юстин?ан, скориставшись в?дродженням юридично? науки в правничих школах Константинополя ? Бейрута, уповноважив свого радника Трибон?ана в?дродити право в його стал?й форм?. Найвагом?ша складова його кодиф?кац?? — Д?гести, або Пандекти, — антолог?я витяг?в з праць юрист?в-класик?в, хоча третину ?? складають витяги з Ульп?ана, а шосту частину — з Павла. Витяги з?брано в розд?ли, кожен з яких присвячу?ться окрем?й тем?, ? ц? розд?ли в певному порядку вм?щено в п'ятдесяти книгах. Ус? разом вони десь у п?втора рази б?льш? за Б?бл?ю, хоча тут подано всього лише двадцяту частину опрацьованих уривк?в.

Порядок розд?л?в такий само, як в едикт?, однак у розм?щенн? фрагмент?в яко?сь очевидно? посл?довност? не спостер?га?ться. Упорядникам наказали позначати джерело, зв?дки було взято той чи ?нший уривок, але дозволялось ? робити необх?дн? зм?ни для виключення неактуальних випадк?в, суперечностей, повтор?в. Починаючи з ш?стнадцятого стол?ття обсяг так званих вставок, або лат. emblemata Triboniani, залиша?ться предметом суперечок.

Кодекс — це зв?д ?мператорських закон?в, що ?рунтуються на кодекс? Феодос?я, але до нього включено ? багато фрагмент?в з п?зн?ших законодавств, а особливо законодавства самого Юстин?ана — деяк? його закони стали предметом дискус?й, як? не вщухають починаючи з класичного пер?оду.

Закони, розм?щен? в розд?лах у хронолог?чному порядку, заповнюють дванадцять том?в. Два основних зводи були доповнен? чотиритомною зб?ркою ??нституц???, укладеною на основ? п?дручника Гая. Повна праця, що п?зн?ше стала в?домою п?д назвою ?Corpus iuris civilis? (?Зв?д цив?льних закон?в?), включала також ?Нов? закони?, або ?Novels?, — законодавство, запроваджене Юстин?аном у 534 роц?, п?сля завершення укладання кодексу. Сво?ю кодиф?кац??ю Юстин?ан надав усьому праву статутно? форми. Розробивши ??, в?н зробив ?? загалом формою свого власного права, ? вс? його частини (? нав?ть ?нституц??) в?дтод? набули однаково? юридично? сили. Посилання на ранн? матер?али та коментар? було заборонено. Однак у д?йсност? величезна праця, виконана переважно латиною, справила незначний вплив на грекомовних правник?в сх?дно? ?мпер?? (хоча в IX стол?тт? з'явився грецький ?? вар?ант, ?Basilica?).

Зда?ться, стол?ттям п?зн?ше було над?слано коп?? ? до ?тал??, але з огляду на ?х обсяг та складн?сть ними не користувалися до час?в в?дродження юридично? науки в Болонь? Х?? стол?ття. Болонськ? доктори ставилися до текст?в Юстин?ана з тим само благогов?нням, що й до Святого Письма, ? прокоментували весь ?Corpus iuris civilis?, забезпечивши його роз'ясненнями та перехресними посиланнями, як? було з?брано у ?Великий глосар?й Аккурс?йський? (бл. 1240). В?дтод? стало неможливо зрозум?ти ориг?нальн? тексти без глосар?я, в?н вважався дуже авторитетним джерелом ? завжди коп?ювався разом з ориг?налом. Упорядники глосар?я дотримувалися т??? думки, що в ?Corpus iuris? десь можна знайти в?дпов?дь на будь-яке можливе питання стосовно права чи управл?ння. Важливо було знайти п?дтвердження в текст?, але його в ?Corpus iuris? можна було знайти де завгодно.

Наступн? покол?ння ставилися до ?Corpus iuris? як до джерела в?домостей, де можна знайти будь-як? докази, часто не беручи до уваги ?х початковий контекст. Наприклад: в?домий принцип лат. quod omnes tangit (?те, що стосу?ться вс?х, ма? бути схвалено вс?ма?) походить в?д закону Юстин?ана, у якому розгляда?ться позиц?я к?лькох оп?кун?в одного п?доп?чного, як? повинн? одностайно погодитися на певн? д?? в?д його ?мен? (Cod., 5.59.5.2).

Сила Д?гест?в та Кодексу — в детально аргументованому розгляд? справ.

?сну? дуже мало текст?в, що стосуються безпосередньо джерел права, ? в них навряд чи висловлюються однаков? погляди.

• В одному текст? (Dig., 1.3.32.1) виправдову?ться ставлення до звичаю як до права на т?й п?дстав?, що так само, як статути, як? люди визнають шляхом формального голосування, мають зобов'язальну силу, так ? те, що народ схвалю? сво?ю повед?нкою, не записуючи його, також ма? зобов'язувати.
• Однак в ?ншому текст? (Cod., 8.52.8) говориться, що звичай ма? силу лише тод?, коли в?н не суперечить праву або здоровому глузду.
• Знову ж таки, у Код., 1.14.4 констату?ться, що ?мператор ма? проголосити, що в?н обмежуватиметься рамками закону, ? в?дтод? його влада п?дкорятиметься правовим нормам.
• З ?ншого боку, у Д?г., 1.3.31, де спочатку посилаються на ?мперську практику виводити окремих ос?б з-п?д д?? окремих норм, ?мператор зобража?ться як Legibus solutus (?неп?двладний закону?),
• а в Д?г., 1.4.1 констату?ться, що ?мператор т?шиться силою права.

Коментатори XIV та XV стол?ть на чол? з Бартолусом ?з Сассоферрато встановили принципи, на як? в текстах посилаються ?мпл?цитно ? як? не були сформульован? ч?тко. На основ? римського права вони створили вчене ?загальне право? (ius commune) для сучасно? ?вропи, яке, якщо не брати до уваги права канон?чного, було ?диним р?зновидом права, що аж до XVIII стол?ття викладалося в ун?верситетах (включно з Оксфордом ? Кембриджем) ? застосовувалося там, де м?сцевого звича?вого права було недостатньо.

Таке ?розум?ння? римського права ?нод? виправдовували тим, що це ?мперське право в?дроджено? Священно? Римсько? ?мпер??, але част?ше тим, що його доктрини — ?письмовий аргумент? — були рац?ональн?шими ? докладними, н?ж будь-яка альтернатива йому. Цей процес, спонукуваний запровадженням на континент? римсько? канон?чно? процедури, в?дбувався в р?зних кра?нах в р?зн? пер?оди ? з р?зним р?внем ?нтенсивност?:

• поступово ? спорадично у Франц??,
• зате митт?во й повсюдно в Н?меччин? (бл. 1500).
• Англ?я запозичила деяк? категор?? римського права через трактат Бректона, написаний у Х??? стол?тт?, а п?зн?ше лорд-канцлер залучив римську теор?ю до створення права справедливост?.
• Однак могутн?сть англ?йського неписаного права перешкоджала будь-яким загальним запозиченням, як це в XVI–XVII стол?ттях зробила Шотланд?я завдяки слабкост? м?сцевого права.

Джерела римського права

Джерела права — т? правов? акти, за якими жили римляни. Нос?й верховно? влади — народ. Народ де-юре волод?в верховною владою ? тому ?мператори шукали формального схвалення в народу. Джерела римського права описав у сво?й робот? "?нституц??" римський правник Гай:

• Плеб?сцити (в?д 4 ст.) — постанови плебейських з?брань
• Закони — це те, що народ прийма? на народних з?браннях.
• Сенатськ? постанови — р?шення, що приймав сенат римського народу
• ?мператорськ? конституц?? — продукт д?яльност? ?мператорсько? канцеляр??
• В?дпов?д? юрист?в — в?дпов?дь юриста на питання ма? силу нормативного акту (введено у 1 ст. н.е. Октав?аном Августом)
• Едикти маг?страт?в — видавали префекти, претори

Див. також

• Список закон?в Стародавнього Риму
• Закони Дванадцяти таблиць
• Corpus iuris civilis
• Дигести Юстин?ана
• В?зант?йське право
• Кваз?контракт
• Рецепц?я римського права
• Категор?я:Давньоримськ? правники

Л?тература

?стор?я римського права

• Покровский И. А. История римского права. — СПб., издательско-торговый дом ?Летний сад?, 1999.
• Боголепов Н. П. Учебник истории римского права / Под редакцией и с предисловием В. А. Томсинова. М.: Зерцало, 2013. — 568 с. (серия ?Русское юридическое наследие?).
• Кофанов Л. Л. Lex и Ius: возникновение и развитие римского права в. VIII–III вв. до н.э. / Л. Л. Кофанов. — М.: Статут, 2006. — 575 с.
• Кофанов Л. Л. Jus gentium и международные суды античности // Древнее право (научн. журнал). — 2009. — № 2 (24). — С. 58 — 84.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Колотинский Н. Д. История римского права: Пособие к лекциям. — Казань, 1912. — 344 с.
• Хвостов В. М. История римского права. 7-е изд./Хвостов В. М., проф. Моск. ун-та. — М.: Московское Науч. Изд-во, 1919.
• Гримм Д. Д. Лекции по истории римского права. — СПб., 1892.
• Синайский В. И. История источников римского права. — Варшава: Тип. Варш. учеб. окр., 1911. — 215 с.
• Сальковский К. Институции. Основы системы и истории римского гражданского права. — Киев 1910.
• Протасов А. Обозрение истории римского права со времен Ромула до издания вновь исправленного Василикона Императором Константином Порфирородным. — СПб., 1809.
• Шулин Ф. Учебник истории римского права. /Пер. с нем. И. И. Щукина. Под ред. В. М. Хвостова. — М., Тип. Э. Лисснера и Ю. Романа, 1893. — 609 с.

Догма (система ?нститут?в) римського права

• П?допригора О. А. Римське приватне право: П?дручник для студент?в юрид. спец. вищих навч. заклад?в. Вид. 3 -т?, перероб. та доп. — К.: Видавничий Д?м ??н Юре?, 2001.
• Основи римського приватного права: П?дручник / В. ?. Борисова, Л. М. Баранова, М. В. Домашенко та ?н.; За заг. ред. В. ?. Борисово? та Л. М. Бараново?. — Х.: Право, 2008. [Арх?вовано 7 листопада 2016 у Wayback Machine.]
• П?допригора О. А., Харитонов ?. О. Римське право: П?дручник. — 2-ге вид. — К.: Юр?нком ?нтер, 2009. — 528 с.
• Пухан И., Поленак-Акимовская М. Римское право / Пер. с македонск. — М.: Зерцало, 1999.
• Гарсиа Гарридо М. Х. Римское частное право: Казусы, иски, институты. М.: Статут, 2005. — 812 с.
• Франчози Джонаро. Институционный курс римского права. Перевод с итальянского / Франчози Д.; Отв. ред.: Кофанов Л. Л. — М.: Статут, 2004. — 428 c.
• Санфилиппо Чезаре. Курс римского частного права. Учебник. — М.: НОРМА, 2008. — 463 с.
• Римское частное право: учебник / И. С. Перетерский, В. А. Краснокутский, И. Б. Новицкий, И. С. Розенталь, Е. А. Флейшиц/ Под ред. И. Б. Новицкого, И. С. Перетерского. — М. : Юриспруденция, 1999. — 509 с.
• Гедримович П. Курс Институций римского права. — СПб., 1882.
• Гримм Д. Д. Лекции по догме римского права : Пособие для слушателей. — Изд. 5-е, испр. и доп. — Пг. : Гос. тип., 1916. — XVI, 409 с.
• Митюков К. А. Курс римского права (издание 3-е). — К.: Типография Товарищества И. Н. Кушнерев и Ко, 1912. — 427 с.
• Муромцев С. А. Гражданское право Древнего Рима.- М.: ?Статут?, 2003. — 685с.
• Генрих Дернбург. Пандекты. ТТ 1 — 3. — М., 1906–1911 (р?зн? видання).
• Барон Юлиус. Система римского гражданского права: в шести книгах. — Санкт-Петербург : Юридический центр Пресс, 2005. — 1100 p. — (Антология юридической науки).
• Дождев Д. В. Римское частное право. [Арх?вовано 2 травня 2014 у Wayback Machine.] Учебник для ВУЗов — М., 1996.— 706 с.
• Juan Iglesias. Derecho romano: Historia e Instituciones, 18a edition, revisada y actualizada. Decimoctava edicion revisada y actualizada por Juan Iglesias-Redondo. — Barcelona: Ediciones Sello Editorial, SL, 2010.

Л?тература з питань окремих ?нститут?в римського права

• Бартошек М. Римское право: понятия, термины, определения. — М., 1989.
• Ельяшевич В. Б. Юридическое лицо, его происхождение и функции в римском частном праве. — С-Петербург, 1910.
• Иванов Б.П. Res mancipii et nec mancipii (Очерк по истории римского права). – Казань: Типо-литография Императорского Университета, 1914. – IV, 143 с.
• Виндшейд Б. Об обязательствах по римскому праву / Соч. Б. Виндшейда; Пер. с нем. под ред. и с примеч. ред.-изд. "Судеб. вестн." А. Б. Думашевского. - СПб.: тип. А. Думашевского, 1875. - XXII, 593 с.
• Гусаков А. Г. Деликты и договоры как источники обязательств в системе цивильного права древнего Рима. — М., 1896. — 246 с.
• Сабинин С. Е. О договоре займа по римскому праву. Историко-юридическое исследование. — М., 1905.
• Кистяковский И. А. Долговая ответственность наследника в римском праве. Киев, 1900.
• Салогубова Е. В. Римский гражданский процесс. — М.: Издательство Городец, 1997. (Салогубова Е. В. Римский гражданский процесс. 2-е изд. — М.: ?Городец-издат?, 2002. — 157 с.)

Посилання

• Римське право [Арх?вовано 1 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопед?я : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (в?дп. ред.) [та ?н.]. — К. : Укра?нська енциклопед?я ?м. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — С. 322. — ISBN 966-7492-05-2.

Публ?кац?? першоджерел

• Законы XII таблиц / Сост.: Кофанов Л. Л. (Пер.); Отв. ред.: Уколова В. И. — М.: Изд-во ИВИ РАН, 1996. — 229 c.
• Памятники римского права: Законы XII таблиц, Институции Гая, Дигесты Юстиниана. — М.:Зерцало, 1997.
• Институции Гая. Отв. ред. и сост. Л. Л. Кофанов. — М.: Зерцало, 1997. (Серия ?Памятники римского права?)
• Институции Юстиниана. Перевод с латинского Д. Расснера. Под ред. Л. Л. Кофанова, В. А. Томсинова. — М.: Зерцало, 1998. — 400 c. (Серия ?Памятники римского права?)
• Перетерский И. С. Дигесты Юстиниана: Избранные фрагменты / Пер. и примеч. И. С. Перетерского. — М., 1984.
• Дигесты Юстиниана / Digesta Ivstiniani. В 8-ми томах (12-ти книгах) / Пер. с латинского; Отв.ред. Л. Л. Кофанов. — М.: Статут, 2002–2006.
• Фрагменты Домиция Ульпиана. — М.: Зерцало, 1998. — 387с.

?нш? посилання

• Рим, город/Римское право [Арх?вовано 22 вересня 2021 у Wayback Machine.] // ЭСБЕ (Материал из Викитеки — свободной библиотеки)
• Современное римское право [Арх?вовано 6 серпня 2017 у Wayback Machine.] // ЭСБЕ (Материал из Викитеки — свободной библиотеки)
• Пандекты, в юриспруденции [Арх?вовано 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // ЭСБЕ (Материал из Викитеки — свободной библиотеки)
• Римське право [Арх?вовано 1 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопед?я : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (в?дп. ред.) [та ?н.]. — К. : Укра?нська енциклопед?я ?м. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — С. 322. — ISBN 966-7492-05-2.