考幼师证需要什么条件
В?льгельм ?ренер | |
---|---|
н?м. Wilhelm Groener ![]() | |
![]() | |
?м'я при народженн? | н?м. Karl Eduard Wilhelm Groener ![]() |
Народження | 22 листопада 1867 Людв?гсбург, Вюртемберзьке корол?вство[1] ![]() |
Смерть | 2 вересня 1939 (71 р?к) Потсдам, В?льна держава Прусс?я ![]() |
Поховання | Штансдорфський п?вденно-зах?дний цвинтарd ![]() |
Кра?на | ![]() |
Р?д в?йськ | п?хота |
Роки служби | 1884–1919 |
Парт?я | незалежний пол?тик ![]() |
Звання | генерал-лейтенант |
В?йни / битви | Перша Св?това в?йна |
Нагороди | |
![]() ![]() |
В?льгельм ?ренер (В?льгельм ?рьонер н?м. Wilhelm Groener, 22 листопада 1867, Людв?гсбург, Вюртемберг — 2 вересня 1939, Борнштедт, б?ля Потсдаму) — н?мецький в?йськовий ? державний д?яч, генерал-лейтенант (1916), начальник Генерального штабу (1919). Народився у с?м'? полкового скарбника з Вюртемберга.

В 1884 роц? вступив до 3-ого п?хотного вюртембергського полку. З 1890 року ад'ютант батальйону. В 1893–1896 роках навчався в Во?нн?й академ??. В 1897–1898 роках служив в топограф?чному в?дд?л?, пот?м в Генштаб?. В 1902–1904 роках командував ротою 98-го п?хотного полку (Мец). В 1908–1910 роках перший оф?цер (начальник оперативного в?дд?лу) штабу XIII арм?йського корпусу, в 1910–1911 роках командир батальйону 125-го п?хотного полку (Штутгарт). З 1912 року — начальник в?дд?лу зал?зниць (Eisenbahnabteilung) у Великому Генштаб?[2].
П?д час Першо? Св?тово? в?йни — начальник польового управл?ння зал?зницями (Chef des Feldeisenbahnwesens), керуючий в?йськовою промислов?стю, заступник в?йськового м?н?стра. З початком в?йни в серпн? 1914 року призначений начальником польового управл?ння зал?зницями Верховного командування. Блискуче орган?зував в?йськов? перевезення. Так, з 2 по 18 серпня лише одним мостом ?Гогенцоллерн? (через Рейн) пройшло 2150 потяг?в[3]. З початком бо?в у Сх?дн?й Прусс?? головував перекиненням н?мецьких в?йськ на рос?йський фронт. 26 червня 1915 року очолив службу постачання. 11 вересня 1915 року був нагороджений орденом Pour le Merite за усп?шне проведення моб?л?зац?? — тод? йому вдалося перекинути зал?зницями понад 3 м?льйон?в солдат?в та близько 860 тисяч коней[2].
В 1916 роц? в короткий строк пров?в блискуче перегрупування н?мецьких в?йськ на Румунський фронт. З 1 листопада 1916 року заступник прусського во?нного м?н?стра ? начальник Во?нного управл?ння, займався питаннями во?нного та промислового виробництва в Н?меччин?.
Вступив в конфл?кт з генералом Ер?хом Людендорфом ? 16 серпня 1917 року був переведений на фронт командиром 33-? п?хотно? див?з??. 20 грудня 1917 року призначений командиром XV резервного корпусу на Зах?дному фронт?, 25 лютого 1918 — Першим Арм?йським Корпусом на Сход?. З 23 березня 1918 по 27 жовтня 1918 року р. — начальник штабу групи арм?й ?Ки?в?[2].
П?дтримав прих?д до влади гетьмана Павла Скоропадського. Вих?дною точкою ц??? п?дтримки для н?мецького командування було переконання, що тод?шн?й уряд Центрально? Ради не мав ан? охоти, ан? спроможност?, щоб виконати сво? зобов'язання, взят? на п?дстав? Берестейського договору супроти Центральних держав. Так, на початку кв?тня 1918 р. ?ренер у сво?му меморандум? генералу Людендорфу зазначав, що Центральна Рада взагал? ? не урядом, а м?шаниною мр?йник?в, ?деал?ст?в ? катедер-соц?ал?ст?в, котр? не користуються у власн?й кра?н? авторитетом[4].
Саме за ?н?ц?ативою ?ренера наприк?нц? кв?тня 1918 року також було демоб?л?зовано неблагонад?йн? формування Центрально? Ради — синьожупанник?в, як? на той час почали розкладатися, що становило певну небезпеку, ? полк С?чових Стр?льц?в.
24 кв?тня 1918 року при зустр?ч? з? Скоропадським висунув майбутньому гетьману дев'ять умов, при погодженн? на виконання яких н?мецьке пол?тичне кер?вництво прихильно поставилося б до можливого приходу Павла Скоропадського до влади, а н?мецьке командування зайняло б при поваленн? Центрально? Ради активний нейтрал?тет. Генерал встановив особист? дружн? зв'язки ?з гетьманом, активно сприяв розбудов? Збройних Сил Укра?нсько? Держави. Павло Скоропадський згадував про ?ренера[5]:
Генерал ?ренер свою славу, наск?льки я знаю, здобув головним чином п?д час свого во?нного управл?ння зал?зницями в Н?меччин? п?д час в?йни. Особисто в нас склалися добр? в?дносини. Я н?коли не бачив в ньому бажання чого-небудь вирвати, що, на жаль, широко практикувалося його п?длеглими, як? кожен крок, кожен документ ?нтерпретували на користь Н?меччини, а коли цього всього не виходило, то вони не соромилися сказати те, що сила може дати ? право. Цього в Грьонер? зовс?м не було. Тому, коли я йому вказував во вс?х надзвичайних випадках на те, що так не можна, в?н приймав у себе заходи з припинення цих неподобств. В питаннях пол?тичному та нац?ональному в?н розд?ляв мою думку, що створити державу з тими силами укра?нц?в, як? були в нас, зовс?м неможливо. В?н прекрасно розбирався во вс?х каверзах австр?йц?в и в?дбивав негайно ?х удари. Взагал?, коли б не було Грьонера, особливо в перший час, мен? було б значно складн?ше. Я бачив, що маю справу хоч ? з начальником штаба арм??, яка, зв?сно, не прийшла сюди заради наших прекрасних очей, однак в будь-якому випадку з людиною досить порядною, доброзичливою, широких пол?тичних погляд?в, безумовно чесною наст?льки, що в?н не соромився при мен? неодноразово критикувати н?мецьку пол?тику за ?х загравання з б?льшовиками, ? коли я йому говорив що це принизливо для тако? кра?ни як Н?меччина, що це не доведе ? Н?меччину до добра, в?н прямо ? в?дверто в?дпов?дав в тому ж дус?, вказуючи, що в?н неодноразово писав про це в Берл?н. При цьому в?н казав: ?Що з ними поробиш? Вони там не бачать?. Взагал?, вище н?мецьке командування в Укра?н? в травн? м?сяц? 1918 р. складалося з блискучих людей. ? Ейхгорн, ? ?ренер — обидва видатн? н?мецьк? во?начальники ? розумн? пол?тики.
27 жовтня 1918 року ?ренер, ?п?сля скромних прощальних урочистостей з мо?м штабом та гетьманом?, покинув Укра?ну, зм?нивши Ер?ха Людендорфа на посад? першого генерал-квартирмейстера штабу верховного головнокомандування. Восени 1918 р. керував великим в?дступом н?мецько? арм??. У т? дн? в?н, фактично, зосередив всю в?йськову владу у сво?х руках. 6 листопада 1918 року зажадав в?д н?мецького уряду ?будь-яким чином? запоб?гти поразки арм??, наголошував на скор?шому початку мирових переговор?в, як? завершилися п?дписанням Комп'?нсько? угоди 11 листопада 1918 року.
?ренер був одним ?з тих генерал?в, хто 9 листопада в?дкрито висловив ?мператоров? В?льгельму про необх?дн?сть його зречення з престолу[6]:
?ренер знав за опитуванням вибраних п'ятдесяти полкових командир?в, що солдати тепер хочуть ?лише одного — перемир'я в найближчий момент?. Ц?ною, яку мав за це заплатити д?м Гогенцоллерн?в, було зречення кайзера. Кайзер слухав його недов?рливо. ?Як щодо Fahneneide[7], запитав в?н, — присяги на полкових корогвах, яка зобов'язувала кожного н?мецького солдата вмерти, але виконати наказ?? ?ренер видав невизначений звук. ?Сьогодн?, — сказав в?н, — Fahneneide — це лише слова?.
Як зазнача? професор ?ван М?рчук, знайомий генерала, ?ренер добре розум?в, що цей крок принесе йому т?льки тяжк? закиди з р?зних стор?н, але в почутт? в?дпов?дальност? супроти нац?? в?н не завагався взяти цей тягар на себе[8]. Зрештою, це значною м?рою ?золювало ?ренера в середовищ? консервативних н?мецьких генерал?в, стало предметом тяжких, незаслужених закид?в, як? п?дсилювалися тим, що ?ренер не був знатного походження, через що мав образливе пр?звисько ?плебейський генерал?.
Тод? ж став сп?вавтором так званого пакту Еберта — ?ренера. Цим пактом голова соц?ал-демократично? парт?? Фр?др?х Еберт нам?рювався впорядкувати перех?д кра?ни в?д монарх?? до демократ??, однак пакт призв?в до кривавого придушення соц?ал?стичних повстань. 10 листопада в телефонн?й розмов? з Ебертом, ?ренер зав?рив новий уряд в в?рност? арм??, яка почала стих?йно демократизуватися. В ц?лях контролю та протид?? б?льшовизму, в?йськове кер?вництво нав?ть вдалося до створення рад селянських та солдатських депутат?в, однак зг?дно з пактом м?ж Ебертом ? ?ренером, оф?цери залишились у п?дпорядкуванн? останнього, що, зрештою, довело до конфл?кт?в в арм??.

3 липня 1919 року на знак протесту проти укладення Версальського миру залишив свою посаду. 30 вересня 1919 зв?льнений з? служби. З 25 червня 1920 року по 12 серпня 1923 року м?н?стр шлях?в сполучення, з 20 с?чня 1928 року по 30 травня 1932 року — во?нний м?н?стр ? м?н?стр внутр?шн?х справ. В 1932 роц? як м?н?стр внутр?шн?х справ заборонив д?яльн?сть нацистських орган?зац?й СА, через що налаштував проти себе Г?тлера. Розгорався серйозний парламентський конфл?кт, ? 12 травня того ж року Гренер мусив залишити свою посаду.
У 1920—1930-т? роки був куратором Укра?нського наукового ?нституту в Берл?н?. Професор М?рчук згадував:
З яким почуттям обов'язку взявся в?н за це д?ло показу? хоча б факт, що не зважаючи на тяжку смертельну хворобу сво?? дружини, в?н особисто завершив ус? п?дготовч? прац? ? перев?в усп?шно в?дкриття ?нституту. Його заходами установа ця д?стала в?дпов?дне матер?альне забезпечення ? то не т?льки з державних фонд?в, але також в?д промислових та ф?нансових орган?зац?й, як? не могли поставитися байдуже до прохання висловленого таким куратором ?нституту, як Гренер"[8].
Генерал також належав до неоф?ц?йного наукового товариства ?м. Гумбольдта, яке мало т?льки 12 член?в, а саме найвизначн?ших представник?в н?мецько? науки, кр?м того, ?ренер був почесним доктором к?лькох ун?верситет?в.

Весь час продовжував п?дтримувати дружн? зв'язки з? Скоропадськими, часто заходив до них в гост?. Гетьман?вна Олена згадувала[9]:
Я добре пам'ятаю про в?дв?дини генерала Гренера. В?н був уже тод? зм?щений з посади м?н?стра оборони й повернувся разом з дочкою жити у Потсдам. В?н приходив не на ?пол?тичн?? об?ди, а ц?лком приватно, як друг с?м'?. У б?льшост? випадк?в приходив на чай ? залишався до вечер?, гуляючи м?ж тим у саду з мо?м батьком. В?н пристрасно любив маринован? гриби, як? чудово готувала наша няня. На цьому ?рунт? ми ? здружилися.
Щойно в червн? 1934 p., вже п?сля закр?плення г?тлер?вського режиму в Н?меччин?, Гренер сам залиша? пост куратора ?нституту, мотивуючи св?й крок тим, що в?н, людина для нацист?в од?озна, буде баластом для ц??? установи. Але, не зважаючи на те, в?н ? надал? оп?кувався ?нститутом, використовуючи для ц??? ц?л? сво? зв'язки.
Наприк?нц? життя страждав в?д цукрового д?абету та серцевих захворювань. 2 вересня 1939 року генерал ?ренер помер. Одначе, як зазнача? ?ван М?рчук, ненависть нацист?в до його особи залишилася й надал? та знайшла св?й зовн?шн?й вираз п?сля його смерт?. З ц??? нагоди вийшов арм?йський наказ, що забороняв ус?м старшинам брати участь в ун?форм? в похоронах пок?йного. З укра?нського боку в похоронах взяли участь з в?нками гетьман Скоропадський з родиною[8].
Генерал ?ренер ? автором спогад?в, як? ? ц?нним джерелом для розум?ння укра?но-н?мецьких стосунк?в у 1918 р.: Groener W. Lebenserinnerungen//Von Brest-Litovsk zur deutschen Novemberrevolution / Baumgart W. (red.). — Gottingen, 1971. — C. 259—451; автор мемуар?в ?Полководець проти вол?? — Der Feldherr wider Willen. Operative Studien ober den Weltkrieg. — Berlin 1931. Автор во?нно-?сторичних праць, у тому числ? ?Св?това в?йна та ?? проблеми? (1920).

Був дв?ч? одружений: з Геленою ?а?р (Helene Geyer) (1864–1926), в?д яко? мав дочку Доротею (Dorothea Groener-Geyer) 1900 року народження. П?сля смерт? першо? дружини вдруге одружився з Рут Не?р-Глюк (Ruth Naeher-Glück), в?д яко? мав сина. Дочка Доротея ? авторкою спогад?в: General Groener: Soldat und Staatsmann. Societ?ts-Verlag, Frankfurt a.M. 1955.
- Стол?тня медаль (1897)
- Хрест ?За вислугу рок?в? (Прусс?я)
- Зал?зний хрест 2-го ? 1-го класу
- Корол?вський орден дому Гогенцоллерн?в, лицарський хрест з мечами
- Орден ?За в?йськов? заслуги? (Вюртемберг)
- лицарський хрест (3 липня 1914)
- командорський хрест (13 липня 1916)
- Pour le Mérite (11 вересня 1915)
- Орден ?За заслуги? (Бавар?я), командорський хрест з мечами
- В?йськовий орден Максим?л?ана Йозефа, командорський хрест
- Орден Червоного орла 2-го класу з мечами ? клороною
- Почесний громадянин м?ста Людв?гсбург
- Почесний хрест ветерана в?йни з мечами
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118542354 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Б?ограф?я. Арх?в ориг?налу за 13 жовтня 2011. Процитовано 24 березня 2010.
- ↑ Джон Киган Первая мировая война. — Историческая библиотека. — АСТ, 2004. — с. 90.
- ↑ Дмитришин В. Повалення н?мцями Центрально? Ради у кв?тн? 1918 року: нов? дан? з н?мецьких арх?в?в//Пол?толог?чн? читання. — 1994. — № 1. — С. 104—120.
- ↑ Павло Скоропадський. Спогади. К?нець 1917 — грудень 1918. — К., Ф?ладельф?я, 1995. — с. 191
- ↑ Джон Киган Первая мировая война. — Историческая библиотека. — АСТ, 2004. — с. 549.
- ↑ Н?м. во?нна присяга
- ↑ а б в Проф. ?. М?рчук. Спомини з недавнього минулого. В?льгельм Гренер — одна з найвизначн?ших постатей нов?шо? ?стор?? Н?меччини.//Свобода, Джерс? С?т?, Ч.208-209 за 1955 р?к.
- ↑ Павло Скоропадський. Спогади. К?нець 1917 — грудень 1918. — К., Ф?ладельф?я, 1995. — с. 406.
- Скляренко ?. М. Гренер В?льгельм [Арх?вовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 192. — ISBN 966-00-0405-2.
- М. А. Ковальчук. ?ренер В?льгельм [Арх?вовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопед?я сучасно? Укра?ни / ред. кол.: ?. М. Дзюба [та ?н.] ; НАН Укра?ни, НТШ. — К. : ?нститут енциклопедичних досл?джень НАН Укра?ни, 2001-–2025. — ISBN 966-02-2074-X.
- Пир?г Р. Я. В?дносини Укра?ни ? Центральних держав: нетипова окупац?я 1918 року (Генерал В?льгельм Гренер 140—184 с.) / НАН Укра?ни. ?нститут ?стор?? укра?ни. ? К.: ?нститут ?стор?? Укра?ни, 2018. ? 358 с. ISBN 978-966-02-8483-8
- Dorothea Groener-Geyer: General Groener. Soldat und Staatsmann. Societ?ts-Verlag. Frankfurt am Main 1955. S. 19, 352
- Heinrich August Winkler: Der lange Weg nach Westen. Deutsche Geschichte 1806—1933, Bonn 2002, S. 168
- Гренер (Gr?ner) В?льгельм // Укра?на в м?жнародних в?дносинах. Енциклопедичний словник-дов?дник. Випуск 5. Б?ограф?чна частина: А-М / В?дп. ред. М. М. Варварцев. — К.: ?н-т ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни, 2014. — с.115
- Гренер В?льгельм [Арх?вовано 11 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Б?ограф?я [Арх?вовано 13 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- П. Гай-Нижник. Ф?нансова пол?тика уряду Укра?нсько? Держави Гетьмана Павла Скоропадського [Арх?вовано 14 лютого 2011 у Wayback Machine.]
- Б. В. Малиновський. Вище командування н?мецько? групи в?йськ в Укра?н?, 1918—1919 рр. [Арх?вовано 14 лютого 2011 у Wayback Machine.]
- Who's Who — Wilhelm Groener [Арх?вовано 16 с?чня 2010 у Wayback Machine.]
- Народились 22 листопада
- Народились 1867
- Уродженц? Людв?гсбурга
- Померли 2 вересня
- Померли 1939
- Померли в Потсдам?
- Кавалери ордена ?Pour le Mérite?
- Кавалери Зал?зного хреста 1-го класу
- Кавалери Зал?зного хреста 2-го класу
- Нагороджен? Стол?тньою медаллю
- Нагороджен? хрестом ?За вислугу рок?в? (Прусс?я)
- Кавалери ордена дому Гогенцоллерн?в
- Командори ордена ?За в?йськов? заслуги? (Вюртемберг)
- Кавалери ордена ?За в?йськов? заслуги? (Вюртемберг)
- Командори ордена ?За в?йськов? заслуги? (Бавар?я)
- Командори В?йськового ордена Максим?л?ана Йозефа
- Кавалери ордена Червоного орла 2-го ступеня
- Нагороджен? Почесним хрестом ветерана в?йни
- Генерал-лейтенанти (Вюртемберг)
- Н?мецьк? начальники Генерального штабу
- Н?мецьк? генерали Першо? св?тово? в?йни
- Почесн? громадяни м?ст Н?меччини
- М?н?стри транспорту Н?меччини
- Нагороджен? медаллю Гете за мистецтво ? науку